Історія закладу освіти

В 1895 році на кошти церковного приходу с. Перший Лиман була збудовано приміщення церковно-приходської трьохкласної школи . Школа мала одну класну кімнату . де одночасно навчалися три класи , які тоді навчалися групами . З трьома класами одночасно проводили заняття два учителі : І клас –учитель сільський дяк (на правах учителя), ІІ-ІІІ класи – сільський учитель . постійного складу учнів не було . По шкільних журналах училися в середньому щороку до 50 учнів , але відвідували школу ці учні лише в зимовий час (грудень-березень). До грудня і після березня більше половини учнів служили у куркулів і не могли відвідувати школу.

В роки імперіалістичної війни (1914-1918 р.р.) число учнів ще зменшилося. В роки революції і громадянської війни нормальна робота школи порушилася . З всановленням радянської влади на Україні (1920 р.) як і по всій країні , так і в с. Перший Лиман було звернуто увагу на налагодження народної освіти . Але голод в 1927 році негативно вплинув на роботі школи . Нормальну роботу школи було налагоджено з 1922 року . Завідуючою школи було призначено Шарапу Софію Михайлівну , другим учителем – І.В.Пільчука.

В 1923 -1924 навчальному році в Першолиманській початковій школі було 4 класи . В цих класах було 51 учень . У цей час прибудовано одну класну кімнату . З кожним роком в Першолиманській початковій школі збільшувалось число учнів , вдосконалювався весь педагогічний колектив , всановлювався твердий режим роботи школи .

В 1927-1928 навчальному році число учнів зросло до 90 чоловік . У 1928 році на базі початкової школи було відкрито Першолиманську семирічну школу . Виникла гостра потреба в збільшенні числа класних кімнат . З цією метою до старого приміщення було добавлено переобладнаний під школу колишній попівський будинок , де розмістилися три класних кімнати . У 1928-1929 році в школі було 127 учнів . Першим завідуючим у семирічній школі був Кривко Никифір Карпович . Число вчителів з кожним роком збільшувалась і вже в 1931 році їх було 12. Першим головою профспілки був учитель Дикун Хома Григорович . В школі працювали вчителі : Гончаренко Іван Федорович(учитель історії), Писаренко Іван Андріянович ( учитель І-4 класів), Г.І.Горобець , Ю.О.Тихонович , Г.Ф.Цисова , Ставицький – всі приймали активну .

Одночасно з відкриттям семирічної школи була організована піонерська організація . Першим піонервожатим був учитель – комсомолець Гончаренко І.Ф., він же був і секретарем первинної комсомольської організації села Перший Лиман . Першими піонерами були : Єльченко Іван Йосипович , Єльченко Михайло Захарович , Соляник Віктор Дмитрович , Єльченко Мотрона Гавриівна, Ситник Дмитро Махтейович . Учителі с.Перший Лиман в 1927 році організували навчання неписьменних і малописьменних в формі вечерніх шкіл ліквідації неписьменності . Крім учителів у школах лікнепу проводили навчання сільські комсомольці – активісти , а саме Єльченко Явдоха Гаврилівна . Так 47 жителів одержали початкову освіту .

В 1934 році в с.Перший Лиман залишилась початкова школа . Пізніше семирічна школа була відкрита в селі Тури . В ній навчались діти із села Перший Лиман . З 1934 року по 1939 рік завідуючим Першолиманської початкової школи був учитель Манзич П.П. Учителькою працювала і його дружина Манзич Є.В. З 1939 року завідуючим школою був учитель черевичний Петро Антонович .

В період з 1928 року по 1934 рік 26 чоловік сільської молоді села Перший Лиман і навколишніх хуторів закінчили семирічну школу шляхом вечірнього навчання без відриву від виробництва .

Під час тимчасової німецько-фашистсської окупації (1941-1943 р.р. ) школа не працювала . Під час втечі фашисти спалили шкільні приміщення (3 будинки ).

В жовтні 1943 року початкова школа відновила свою роботу в переобладнаному кооперативному приміщенні , потім школа розмістилась в селянській хаті .24 жовтня 1943 року почала діяти Першолиманська початкова школа . Завідуючою її було призначено Піхулю Марію Петрівну . Разом з нею працювала до 1946 року Лапенко Марія Лукична . З 13 вересня 1944 року на посаду вчителя 1-го класу Першолиманської початкової школи було призначено Харченко ПараскуПетрівну . В цьому ж році по переводу на посаду вчителя 1-4 класів призначили Єльченко Мотрю Гаврилівну . В цей час працює і Бондарчук Валентина Федосіївна . Пізніше вона очолить колектив Гольманівської восьмирічної школи . 1 жовтня 1945 року після повернення з фронту на посаду учителя 1-4 класів призначається Бабир А.В. В цьому ж році на посаду вчителя призначено Корячко Г.І., який пізніше виїде в Західну Україну . З 1947 року в даній школі працює Піхуля М.І.

З 1948 року в Першолу Лимані починає діяти семирічна школа .

Прийшов час, що в таких умовах учням навчатися було важко, вчителі працювали в три зміни.

Директор школи виходить на пенсію, школа не готова до нового навчального року. В кінці серпня 1950 року Гірченко Г.П. призначають директором школи З цього часу директор разом з учительським колективом, батьками учнів, навіть учні почали стукати в двері правління колгоспу, райкому пар­тії , щоб збудували школу.

Було написано листа до М.С. Хрущова. другий лист до М.Хрущова, де написали піонери як добре працюють та навчаються , а школи немає.

Написали листа до Юр!я Ельченка секретаря ЦК ВЛКСМУ, але відпо­відь одна: «Ваша школа не включена в побудову».

Ми звертаємося до колгоспу. На звітно-виборних збораах колгоспу підготували до виступу голову Ради дружини, голову батьківського комітету по питанню будівництва школи.

На зборах був присутній секретар райкому партії Вільховий.

Голова ради дружини казав у виступі: "Дорогі батьки, присутні, у нас усе є для навчання, відмінно навчаємося, допомагаємо кол­госпу. Одного з нас не вистачає - це приміщення школи. Ми навчає­мося в тісних селянських хатах, які зовсім не відповідають вимовам школи, отже , просимо Вас збудувати нам школу і ми будемо ще краще вчитися 1 допомагати колгоспу".

На цих зборах винесли рішення розпочати будівництво школи, а поки збудується школа, примішений дитясел передати для школи.

В цей час нам полегшало, хоч одне приміщення було не глиняне.

Завезла з Миргорода парти, столи. В цьому приміщенні було 3 класних кімнати і учительська, придбала відповідну кількість унаочнення за кошти всеобучу.

Учні ще краще почали працювати в колгоспі, старанно навчалися, приймати активну участь в гуртковій роботі.

Був створений музичний гурток. Колгосп закупив інструменти для духового оркестру, найняли учителя, який навчав хлопців грати на духових інструментах.

До цього часу була плинність учительських кадрів в школі .Призначені вчителі довго не працювали в школі, а переходили в інші, кращі школи Тепер прибували до школи випускники педінститутів: Хрипко М. з дружи­ною, він учительматематики, а дружина учитель історії і географії Бережна Антоніна Миколаївна , учитель історії Гончаренко Ніна Григорі­вна піонервожата, а пізніше вступила до Полтавського педінституту, ііоліпшишсь навчально-виховна робота в школі .

Нову школу будували 7 рок!з. На час 50-річчя Жовтня було відкрит­тя школи, де найкраще свято було для учнів, вчителів, батьків, радісні, з веселими усмішками заходили учні в класні кімнати, а бать­ки із сльозами радості на очах, що таки діждали їх діти чи онуки пре­красне приміщення школи.

З! смаком була обладнана Ленінська кімната, в якій проводилась піонерська та комсомольська робота.

Перенесений із старого приміщення історико-краезнавчий музей, яки керувала директор школи .Музей займав перше місце в районі, удостоєнню звання народного. Гірченко Г.П. нагороджували грамотами, цінними подарунками за зразкову виховну роботу в музеї. Приїжджали з усіх музеїв району запозичувати досвід роботи. Завжди на вчительських конфзренцілх, партійних конференціях шкота на першому місці.

На честь ІОО-рІччя народження В.І.Леніна нагороджена медаллю І00 років з дня народження В.І.Леніна.

За будівництво і зразкову роботу в школі одержала значок «Відмінник освіти».

Працювала директором до 1968 р. В цьому ж році 15 серпня перей­шла на посаду учителя української мови за власним бажанням.

В 1977 році пішла на пенсію, але не залишала школи до 1988 року.

Кiлькiсть переглядiв: 53

Коментарi